Мережка "Подвійний прутик"

Подвійний прутик є продовженням одинарного прутика. Складається з двох рядів одинарних прутиків, які виконані зверху і знизу від прорідженої ділянки.

Виконання мережки "подвійний прутик"

1. Вишиваємо 2 качалочки по обидва боки майбутньо мережки (для зразка висота качалочок до 1 см.).
2. Надрізаємо горизонтальні нитки тканини біля однієї та другої качалочки, залишивши верхні та нижні чисниці.
3. Висмикуємо відрізані нитки тканини.
4. Закріпляємо нитку з правого боку знизу від мекрежки на двох нитках тканини петлею і починаємо виконувати мережку "одинарний прутик" .
5. Закінчивши нижній ряд прутиків ми вводимо голку в ліву качалоку з виворїтнього боку й проводимо нитку під її стібками, перейшовщи таким чином до верхнього краю мережки.
6. Повертаємо тканину на 180° і починаємо другий ряд "одинарного прутика".
7. Дійшовши до кінця верхнього ряду, закріплюємо нитку в правій качалочці і відрізаємо її.

Обробка країв виробу за допомогою мережки "одинарний прутик"

Обробка країв виробу торочками

Здебільшого торочки використовують для оформлення країв рушників та серветок. Цей спосіб обробки краю є не лише практичним і легким, а й й вдало довершує композицію виробу. Він полягає у видаленні ниток підткання (утоку) по краях виробу і закріпленні ниток основи мережкою.

Принцип виконання торочок:

1. На відстані 2.5-5 см. від краю тканини висмикують певну кількість ниток .
2. Потім починають виконувати мережку "одинарний прутик"(тканину зручно тримати таким чином, щоб висмикнутий край дивився вгору, і починати з правого краю тканини).
3. У такий спосіб можна обробити нижній і верхій краї виробу, якщо це рушник, або ж весь його периметр, якщо це серветка або скатертина (див. мал. нижче).

Підрублений край мережки

Краї серветок, скатертин, рукава та низ сорочок зручно оформлювати мережками. Це дуже зручний і практичний спосіб, особливо якщо ви не маєте вдома швейної машинки.

Обробка краю вишивки рубцюваннм

1. Спочатку висмикуємо по­трібну кількість ниток (1-3 залежно від щільності ниток тканини) паралельно зрізу (на відстані по­двійної ширини рубця, зазвичай ширина рубця 1 см, плюс 0,5 см).
2. Край тканини вздовж зрізу двівчі підгинаємо на виворітньому боці таким чином, щоб загнутий край чітко збігався з місцем висмикнутих ниток.
3. Підігнутий край наметуємо швом "уперед голкою".
4. Далі закріпляємо нитку зліва під рубцем з виворітнього боку і починаємо виконання мережки "одинарний прутик", але в зворотньому порядку.
5. Тобто спочатку відраховуємо від лівого краю мережки потрібну кількість ниток мережки.
6. Проводимо голку зниткою під ними справа наліво й виводимо знову на виворітній бік.
7. Знову ставимо голку праворуч від прутика й виводимо її на лицьовий бік.
8. Вколюємо на 2 ниточки нижче мережки, одночасно захоплюючи підігнутий край, виводимо нитку на виворіт.
9. Далі знову повторюємо всі діїї описані в пунктах 5-8.
10. Закінчивши ряд, закріпляємо нитку з виворітнього боку в качалочці.
11. У результаті роботи на лицьовому боці полотна мережка матиме вигляд звичайного "одинарного прутика".
12. Видаляємо наметку.

Примітка: якщо ви хочете використати обидві техніка обробки країв, що були описані раніше, у одному виробі, то спочатку потрібно зробити торочки, а потім підрублювати краї.

Мережка "Одинарний прутик"

Мережка "одинарний прутик" -   це найпоширеніша і найпростіша мережка, яка здебільшого є основою для більш складного виконання. Нею підрублюють краї полотна при вишиванні серветок, скатертин, рушників, сорочок.

Виконання мережки "одинарний прутик"

1. Закріпляємо нитки тканини качалочками (виконання шва качалочка див. у попередній публікації) з обох боків мережки, кількість стібків качалочки залежить від ширини мережки  (для виконання зразку достатньо ширини в 5-6 ниток, якщо виконуємо на канві, то 2-3 нитки) + верхня і нижня чисниці (по 2 стібки вище і нижче майбутньої мережки).
2. Нитку закрїпляємо біля нижньої чисниці правої качалочки, захоплюючи петлею 2 нитки утоку.
3. На голку підхоплюємо 2-3 нитки основи (загальне число ниток тканини, підхоплених на голку для створення прутика, не повинно перевищувати 3 мм, інакше мережка стягне край тканини або візерунок).
4. Проводимо голку з ниткою під нитками тканини, виводимо її на лицьовий бік.
5. Знову виходимо на виворіт, але праворуч від стовпчика.
6.  Вколюємо в тканину по діагоналі  через 2 або 3 нитки навпроти робочої нитки і виводимо голку на лицьовий бік.
7. Отже, маємо перший стовпчик прутика.
8. Всі інші стовпчики виконують за тим самим алгоритмом.
9. Дійшовши до кінця ряду, закріпляємо нитку в лівій качалочкі з виворітнього боку й відрізаємо її.

Примітка: для того, щоб у кінці мережки не залишилося менше ниток, ніж потрібно для прутика, перед початком його виконання бажано полічити нитки основи, на яких буде виконуватися мережка.

Закріплення нитки

Декоративний шов - мережка

Мережки – це прозорі чи напівпрозорі рахункових шви, створені витягуванням ниток піткання, а з ниток основи робиться орнамент. Мережки вишивають переважно білими нитками.  Орнаменти, доповнені мережками, відрізняються тонкістю і витонченістю.

Принцип виконання мережки

• Всі мережки починають з вишивки качалочки (див. мал. нижче).  Качалочка - це вертикальний стовпчик, вишитий через одну ниточку тканини,  шириною в 3-4 нитки тканини і висотою, необхідною для мережки.
• Качалочкою закріпляють нитки тканини, які потрібно підрізати і висмикнути для мережки, тому стібки качалочки мають лягати максимально щільно один до одного.
• Виконуючи качалочки, стібками трохи стягують нитки тканини.
• Одну качалочку виконують праворуч, біля початку мережки, другу - ліворуч, біля кінця мережки. (При вишиванні зразків мережок відстань між качалочками роблять 10 см. )
• Крайні стібки повинні бути на дві нитки вище і нижче мережки (це верхня і нижня чисниці).
• Над нижньою чисницею підрізають і витягують  потрібну кількість ниток піткання (утоку).
• Кінці ниток фіксують у качалочках з виворотного боку. 

Символіка вишитого весільного рушника

Весільний рушник – це оберіг, що має своєрідну магічну дію: він покликаний оберігати новостворену родину від впливу зовнішніх негативних факторів та захищати її майбутніх дітей. Вишите полотно – означає життєву дорогу. І разом із вибраними елементами вишивки рушника, можливо, ви закладаєте підвалини майбутнього подружнього життя та своєї долі загалом.

Горнятко (Вазон) та Берегиня – це український етнічний обереговий знак. До орнаменту входять Вазон (великі квітучі гілки із птахами) та Берегиня (стилізована жіноча фігура або ж могутня квітка). Ця дивовижна та загадкова квітка несе в собі декілька значень: це і життєдайна Матір-природа, і жінка-Мати, яка дарує світові нове життя, і Дерево Життя, що символізує створену чітку систему Всесвіту. І вся ця велич скромно укоренилась у маленькому земному горнятку, як доказ того, що усе живе на планеті є невід’ємною частиною Вселенського буття. Як правило, вишивали цей символ червоними нитками, що знаменує собою очисний вогонь та сонце, і пов’язувався він із захисною магією,слугував оберегом та використовувався при енергетичному очищенні та лікуванні людей.

Калина -  дерево українського роду, що символізує вірність, відродження, надію, а ще – це символ жіночої вроди, сили та здоров’я. На теренах України гілку калини потайки дарувала дівчина майбутньому нареченому на знак згоди вийти заміж у давні часи калину пов’язували із створенням Всесвіту, з вогняною трійцею: Сонцем, Місяцем та Зорями. Тому й ім’я її походить від старослов’янської назви Сонця – «Коло». А через свій червоний колір ягід калина стала ще й символом крові та безсмертного роду.

Дуб – символ чоловічої сили, оберіг життєдайної сили свого роду. Це священне дерево, що уособлює собою Перуна, бога сонячної чоловічої енергії, життя та розвитку. Тому парубки та чоловіки завжди мали при собі цей оберіг.

Троянда (ружа) – королева квітів, яку шанують в багатьох країнах світу, є символом невмирущої краси і величі, вдячності, благополуччя, безсмертя. А ще говорять, що троянда – провісниця щастя.Рослинні орнаменти із трояндами означають безперервний сонячний рух та постійне його оновлення. В них: листочки – символ основи, нескінченності життя; квітка, що розпустилась, — символ краси та процвітання; пуп’янок – символ зародження нового життя, продовження роду.Якщо ж троянди включені до геометричного узору, то тоді це не просто квіти, а квіти-зорі, що передають уявлення людей про систему Всесвіту та непорушні закони буття.

Вінець – символізує життєву дорогу, яка має продовжуватись. Тому на весільних рушниках вишивають так, щоб він не був замкненим, як коло. Посередині вінця можна вишити ініціали молодих (з урахуванням нового прізвища нареченої). А над вінцем – корону, яка є аналогією корони, що тримають над головами молодят під час вінчання у церкві.

Лебідь і лебідка – символ безмежного кохання і непорушної вірності. За повір’ям, лебеді, з Божої волі, володіють таємницею вічного кохання, за якою за вірність і жертовність закоханим дарується духовне безсмертя. Як досягти вічного кохання – лебеді співають у своїй лебединій пісні. Та, щоб зрозуміти цю пісню, людина має навчитись лебединої вірності.